Андрій Мартинов
доктор історичних наук, професор,
провідний науковий співробітник відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України
Інституту історії України НАН України,
м. Київ, Україна
DOI: https://doi.org/10.17721/2524-048X.2020.17.2
Анотація. Жан Монне посів почесне місце в пантеоні видатних європейців. Чимало дослідницьких установ, які вивчають процес європейської інтеграції, а також кафедри сучасної європейської історії у багатьох університетах, носять його ім’я. Це не просто історичне визнання, але й не культ особистості, адже сам Ж. Монне досить об’єктивно оцінював своє персональне місце в європейському інтеграційному процесі. Свідченням чого є
його мемуари, які є цінним джерелом модерної історії європейського єднання. Метою статті є аналіз спогадів Жанна Монне як джерела з історії процесу європейської інтеграції, яке розкриває її основні етапи, особливості та способи вирішення проблем. Безперечною заслугою Ж.Монне перед історією європейської інтеграції є так званий «метод Монне», який полягає в тому, що економічна інтеграція визнавалась предтечею політичного об’єднання. Інтеграція має відбуватись знизу вгору, а не навпаки. Політичне життя Ж.Монне як справжнього французького патріота і великого європейця є втіленням актуальних дискусій між прихильниками функціоналізму і федералізму в історії і сучасності європейської інтеграції. Прихильники федералізму головним завданням інтеграції вважать створення наддержави з наднаціональними органами управління, яким держави передають більшу частину свого національного суверенітету. Поступово формується спільна ідентичність, яка відрізняє угруповання від зовнішнього середовища. Неофункціоналісти вважають, що національні органи влади делегують співтовариству виконавчі повноваження, а не суверенітет. Прогрес європейської інтеграції став можливий завдяки поєднання тривалих, середньо тривалих та короткострокових факторів. Одним із головних тривалих факторів успіху європейської інтеграції є європейська ідея як уявлення про територіальну та цивілізаційну єдність Європи, консолідовану спільністю історичної долі, яка вимагає інституційного оформлення. Відсутня загальна теорія регіональної інтеграції, здатна пояснити складний інтеграційний феномен у всій його різноманітності. Існуючі теоретичні підходи зберігають лояльність державному принципу як формі організації політичного життя. Тільки неофунціоналісти у центр уваги ставлять соціальні групи, які беруть участь у інтеграції і наднаціональні інститути, а не національні держави. Чимало правил Євросоюзу формуються в політичних мережах, які інтегрують різні територіальні рівні: локальний, регіональний, національний, наднаціональний. Ж.Монне закликав чітко це розуміти та враховувати в реальній європейській політиці.
Ключові слова: європейська інтеграція, Жан Монне, метод Монне, Спогади європейця, федералізм, функціоналізм.
Завантажити статтю
Список використаних джерел та літератури:
1. Becker-Döring C. Die Außenbeziehungen der Europäischen Gemeinschaft für Kohle und Stahl von 1952-1960 / C. Becker-Döring. – Stuttgart: Campus Verlag, 2003. – 300 s.
2. Duchene F. Jean Monnet. The first statesman of independence / F. Duchene. – New York: Norton, 1994. – 340 s.
3. Featherstone K. Jean Monnet and the «Democratic Deficit» in the European Union / K. Featherstone // Journal of Common Market Studies. – Bonn: Verlag Politik Wissenschaft, 1994. – №32. – S.149-170.
4. James H. Geschichte Europas im 20.Jahrhundert Falle und Aufstieg. 1914-2001 / H. James. – München: Nomos Verlag, 2004. – 350 s.
5. Knipping F. Rom, 25.März 1957. Die Einigung Europas / F. Knipping. – München: Nomos Verlag, 2004. – 400 s.
6. Krüger D. Sicherheit durch Integration? Die Wirtschaftliche und politische Zusammenarbeit Westeuropas 1947 bis 1958 / D. Krüger. – München: Taschenbuch Verlag, 2003. – 350 s.
7. Monnet J. Erinnerungen eines Europäers / J. Monnet. – München: Suhrkamp Verlag, 1980. – 320 s.
8. Neuss B. Geburtshelfer Europas? Die Rolle der Vereinigten Staaten in europäischen Integrationsprozeß 1945-1958 / B.Neuss. – Baden-Baden: Nomos, 2000. – 250 s.
9. Wessels W. Jean Monnet. Mensch und Methode / W. Wessels. – Wien: Dietz Verlag, 2001. – 180 s.