Генерал-хорунжий армії УНР Олександр Пилькевич («таборовий» період життя та діяльності в Польщі, 1921-1922 рр.)

Ігор Срібняк

д–р іст. наук, проф.

Київський університет імені Бориса Грінченка, Київ, Україна

Марина Палієнко

д–р іст. наук, проф.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Анотація. У статті проаналізовано останній період життя та діяльності начальника Окремого корпусу кордонної охорони генерал-хорунжого О. Пилькевича в часі інтернування Армії УНР у таборах на теренах Польщі (1921–1922 рр.). У грудні 1920 р. його було також призначеного начальником групи інтернованих Військ УНР у Ланцуті. Перебуваючи на різних командних посадах О. Пилькевич завжди залишався вірним собі та власним принципам – у ставленні до підлеглих він був послідовно вимогливим та принциповим, намагаючись при цьому дотримуватись положень військових статутів. О. Пилькевич вважав, що одним із засадничих вимог під час проходження військової служби є дисциплінованість старшин та козаків, дотримання ними субординації, сумлінне виконання ними всіх наказів безпосередніх командирів та вищих військових начальників.

Але генералу не завжди вистачало такту та дипломатичності у спілкуванні з окремими представниками польської військової влади у таборах, його надмірна категоричність викликала інколи несприйняття й у декого з числа вищих посадовців Армії УНР. Наслідком невміння О. Пилькевича вибудовувати ділові стосунки з польською таборовою владою стало його відсторонення з посади начальника групи інтернованих у Ланцуті. Разом з тим генерал міг бути й скритним, довший час уникаючи виявляти своє вкрай негативне ставлення до головного отамана Військ УНР С. Петлюри.

Але при цьому О. Пилькевич залишався відданим Україні – він докладав всіх зусиль для згуртування національно-свідомого ядра українського вояцтва у таборах, підтримуючи ідею створення старшинських громади як додаткового інструменту впливу на деморалізовану частину таборян. Дбав генерал і про розбудову громадських осередків, покликаних активізувати культурно-освітню роботу в лавах інтернованих Військ УНР. Весь час свого перебування в таборах О. Пилькевич являв собою приклад сумлінного виконання військового обов’язку, підпорядковуючи своє життя інтересам інтернованого українського вояцтва.

Ключові слова: генерал-хорунжий О. Пилькевич, табір, інтерновані вояки-українці, Армія УНР, Польща.

Надійшла до редколегії: 18.02.2021

Завантажити статтю:

Список використаних джерел та літератури:

  1. Білон П. Спогади / П.Білон. – Пітсбург, 1952. – С.131.
  2. Буравченков А.О. Пилькевич Олександр Меркурійович / А.О.Буравченков // Енциклопедія історії України: у 10 т. / ред.кол.: В.А.Смолій та ін. – К., 2011. – Т. 8. – С. 205.
  3. Від редакції // Наша зоря. – Каліш, 1922. – 1 жовтня. – Ч.28. – С.29.
  4. † Генерал-Хорунжий Олександр Меркурович Пилькевич (Некролог) // Наша зоря. – Каліш, – 1922. – 1 жовтня – Ч.28. – С.28.
  5. Губський С. Військова, дипломатична і культурно-освітня діяльність генерал-хорунжого Армії УНР О. Пилькевича в спогадах сучасників та українській історіографії / С. Губський // Українознавство. – К., 2020. – №4 (77). С. 111–123.
  6. Життя табору // Наша зоря. – Стрілково (Стшалково), 1922. – Ч.21-22. – С.40.
  7. Колянчук О. Генералітет українських визвольних змагань (біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ століття / О.Колянчук, М.Литвин, К.Науменко. – Львів, 1995. – С. 215-216.
  8. Литвин М. Р. Збройні сили України першої половини XХ ст.: генерали і адмірали / М. Р. Литвин, К. Є. Науменко. – Л.; Х., 2007. – С.158.
  9. Маланюк Є. Уривки зі спогадів / Є.Маланюк. – К., 2004. – С. 110.
  10. Надії і життя // Наша Зоря. – Ланцут, 1921. – Липень. – Ч.13. – С.15-16.
  11. Наша зоря. – Ланцут, 1921. – Березень. – Ч.5.
  12. Руккас А. Відновлення Окремого корпусу кордонної охорони Української Народної Республіки восени 1920 р. / А. Руккас // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. – К., 2015. – Вип. 4. – С. 32-36.
  13. Семмо О. Хроніка / О. Семмо. – Вінніпеґ: Інститут дослідів Волині. – 1987. – Ч. 57. – С. 243–244, 249–250, 258–259.
  14. Скальський В. Пилькевич Олександр. Про минуле Українського Генерального Військового Комітету і початок організації української армії / В. Скальський // Проблеми вивчення історії Української революції 1917–1921 рр.: збірник наукових статей. – К., 2013. – Вип.9. – С.306–319.
  15. Спілка культурно-просвітних робітників в Армії У.Н.Р. // Наша зоря. – Ланцут, 1921. – Квітень. – Ч.7-8. – С.23-24.
  16. Старий. Спогади про О. М. Пилькевича / Старий // Наша зоря. – Каліш, 1923. – Ч. 31-33. – С. 14-18.
  17. Тинченко Я. Старшинський корпус Армії УНР (1917-1921) / Я. Тинченко. – К., 2007. – Кн. 1. – С.338-339.
  18. Українська революція. Документи 1919-1921 / Ред. Т.Гунчак. – Нью-Йорк, 1984. – С.427.
  19. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України), ф.1075, оп.2, спр.473, арк.43.
  20. ЦДАВО України, ф.1078, оп.2, спр.197, арк.4.
  21. ЦДАВО України, ф.2439, оп.1, спр.22, арк.8зв.
  22. ЦДАВО України, ф.2439, оп.1, спр.27, арк.503.
  23. ЦДАВО України, ф.2439, оп.1, спр.27а, арк.6.
  24. ЦДАВО України, ф.3884, оп.1, спр.4а, арк.20.
  25. ЦДАВО України, ф.3884, оп.1, спр.11, арк.3.
  26. ЦДАВО України, ф.3884, оп.1, спр.12, арк.40.
  27. Центральний державний історичний архів, м. Львів, ф.309, оп.1, спр.2639, арк.61зв.
  28. Чикаленко Є. Щоденник (1921) / Є.Чикаленко. Упорядкування, передмова і коментарі І. Старовойтенко. – К., 2015. – 484 с.
  29. Wojskowe Biuro Historyczne (WBH), Centralne Archiwum Wojskowe (CAW), Zespól Akt «Sprzymierzona Armia Ukraińska» (SAU), sygn. І.380.13.7.