Європейський Cоюз у постмодерній системі міжнародних відносин

Андрій Мартинов,

д-р іст. наук, професор, пров. наук. співроб.

Інститут історії України НАН України,

Київ, Україна

 

DOI: https://doi.org/10.17721/2524-048X.2022.22.2

 

Анотація. В історії міжнародних відносин тривають дискусії з приводу визначення критеріїв і хронологічних меж різних систем міжнародних відносин. Мета статті полягає у розгляді теоретичних і практичних проблем позиціонування Європейського Союзу у постмодерній системі міжнародних відносин. Для періоду модерну властивим був блоковий підхід до забезпечення безпеки. Постмодерна система міжнародної безпеки вибудовується на основі поєднання ієрархічних і мережевих характеристик міжнародної системи. Суверенні країни Євросоюзу досить часто критично налаштовані одна до одної, хоча цей факт може певний час маскуватися потребами солідарності у відносинах із зовнішнім світом та його ризиками. Як тільки нівелюється фактор тотожності або близькості інтересів, зникають й мотиви для погоджених спільних дій. На реальну політику також впливає ідея європейської інтеграції багатьох швидкостей. Після розширення ЄС до 28 країн-членів (до виходу Великої Британії) вирізнилося ядро європейської інтеграції (шість країн засновниць Європейських Співтовариств) та концентричні кола дотичні до ядра. Приєднання нових держав-членів ЄС до вищих досягнень європейської інтеграції можливе на різних швидкостях. Нейтральні країни ЄС, такі як Фінляндія і Швеція, реагуючи на російську війну проти України, подали заявки на вступ у НАТО. Особлива консолідуюча роль у альянсі досі належить США. Постмодерна багатополюсна система міжнародних відносин складатиметься з декількох ієрархічних структур. По-перше, це будуть трансформовані військово-політичні блоки, по-друге, мережі взаємодії держав, які є регіональними лідерами у своїх регіонах. Російська агресія проти України консолідувала Євросоюз і США. Євроатлантичний простір є фактично консолідованим полюсом сили постмодерної системи міжнародних відносин. Велика Британія забезпечує поширення євроатлантичного простору через АУКУС на Тихий океан. Постмодерна система міжнародних відносин є багатополюсною. Вона не обмежується біполярним американсько-китайським протистоянням. Європейський Союз у постмодерній системі міжнародних відносин є не тільки полюсом сили, а й її типологічним символом.

Ключові слова: Європейський Союз, європейська інтеграція, теорії європейської інтеграції, міжнародна безпека, постмодерна система міжнародних відносин.

Надійшла до редакції 07.06.2022

Завантажити

References:

  1. Altfater, E. (2007). Konkurrenz für das Empire. Die Zukunft der Europäischen Union in der globalisierten Welt. Münster: Campus Verlag. [in Deutsch].
    1. Deger, P. (2007). Der europäische Raum. Die Konstruktion europäischer Grenzen. Wiesbaden: Suhrkamp Verlag. [in Deutsch].
    2. Ehrhard, H. (2002). Die Europäische Sicherheits- und Verteidigungspolitik. Positionen, Perzeptione, Probleme, Perspektiven. Baden-Baden: C.H. Beck. [in Deutsch].
    3. Ehrhart, H. (2007). Die Europäische Union im 21.Jahrhundert. Theorie und Praxis europäischer Außen-Sicherheit und Friedenspolitik. Wiesbaden: Suhrkamp Verlag. [in Deutsch].
    4. Hellmann, G. (2003). Die neuen Internationale Beziehungen. Forschungstand und Perspektiven in Deutschland. Baden-Baden: C.H. Beck. [in Deutsch].
    5. Herrhausen, A. (2003). Europa – Global Player oder Statist der Weltpolitik? Frankfurt-an-Main: Schuster & Meier. [in Deutsch].
    6. Kaiser, K. (2000). Weltpolitik im neuen Jahrhundert. Baden-Baden: C.H. Beck. [in Deutsch].
    7. Khanna, P. (2008). The Second World: Empires and Influence in the New Global Order. London: Cambridge University. [in English].
    8. Lippert B. Die Richtung stimmt – Macrons Idee einer «europäischen politischen Gemeinschaft» mit der Ukraine. Retrieved from: https://www.swp-berlin.org/publikation/die-richtung-stimmt-macrons-idee-einer-europaeischen-politischen-gemeinschaft-mit-der-ukraine [in Deutsch].
    9. Meyer, T. (2004). Die Identität Europas. Die EU eine Seele? Frankfurt: Campus Verlag. [in Deutsch].
    10. Mumme, M. (2006). Strategien Auswärtiger Bewußtseinspolitik. Von der Macht der Ideen in der Politik. Würzburg: Piper Verlag. [in Deutsch].
    11. Piening, C. (1997). Global Europe. The European Union in World Affairs. Boulder: Fischer Verlag. [in English].
    12. Schmidt, H. (2000). Die Selbstbehauptung Europas. Perspektiven für das 21.Jahrhundert. München: Campus Verlag. [in Deutsch].
    13. Schubert, K. (2000). Die Europäische Union als Akteur der Weltpolitik. Opladen: Taschenbuch Verlag. [in Deutsch].
    14. Schultze, P. (2008). Die Europäische Union, Russland und Eurasien. Berlin: Linke Verlag. [in Deutsch].