ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ЩОДО РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2014–2022)

Андрій Мартинов,

д-р іст. наук, професор, пров. наук. співроб.

Інститут історії України НАН України,

Київ, Україна

 

DOI: https://doi.org/10.17721/2524-048X.2022.23.2

 

Анотація.

Проблеми формування спільної зовнішньої політики Євросоюзу обумовлені складнощами погодження національних інтересів та динамікою адаптації спільної політики до хаосу міжнародних відносин. На початку 1990-х років спільна зовнішня політика Євросоюзу зазнала фіаско на Балканах в процесі розпаду колишньої Югославії. Росія розраховувала, що приклад надмірної млявої реакції Євросоюзу на анексію Криму та початок «гібридної війни» проти України дасть можливість провести анексію всієї території України. Мета статті полягає у дослідженні причинно-наслідкових зв’язків, які вплинули на фактичне формування спільної політики Євросоюзу, спрямованої на захист демократії в Україні проти російської агресії. Європейський Союз критично поставився до анексії Криму та початку російської «гібридної війни» проти України. Але тоді домінували переконання європейських еліт, що можливо замирити рф, навіть ціною поступок України та за рахунок українського суверенітету і територіальної цілісності. На це працювали так звані «Мінські угоди». Переконати європейські еліти у зворотному не змогли навіть російські втручання в президентські вибори в США 2016 р. та у інформаційну кампанію до британського референдуму щодо виходу з ЄС 2016 року. РФ послідовно переходила «червоні лінії», доки не зробила помилку, вирішивши, що ЄС «дозрів» до російської спроби змінити владу в Україні та позбавити її суверенітету. Кремль розраховував на свою «п’яту колону» в країнах Євросоюзу. Виправдала ці сподівання тільки Угорщина. Але в питанні допомоги захисту України Євросоюз відмовився від принципу вето. Це не заважає Угорщині блокувати на час написання цієї статті виділення макрофінансової допомоги ЄС Україні. Найбільш радикальними прихильниками України в ЄС залишаються країни Балтії, країни «Вишеградського блоку» за винятком Угорщини. Російська агресія допомогла Швеції і Фінляндії переглянути свою традиційну нейтральну політику та максимально наблизитись до вступу в НАТО. Євросоюз у жовтні 2022 р., знову без участі Угорщини, започаткував тренувальну військову місію для Збройних сил України. Російська агресія проти України, замість розколу Євросоюзу, сприяла консолідації спільної зовнішньої політики і політик безпеки Європейського Союзу. Але це не означає, що РФ припинить чинити тиск на «слабкі ланки» в системі Європейського Союзу.

Ключові слова: Європейський Союз, спільна зовнішня політика, нейтралітет, російська агресія, НАТО, Україна.

Надійшла до редколегії 17.09.2022

Завантажити

References:

  1. Bastian, K. (2006). Die Europäische Union und Russland: Multilaterale und bilaterale Dimensionen in der europäischen Außenpolitik. Wiesbaden: VS Verlag. [in Deutsch].
  2. Becker-Döring, C. (2003). Die Außenbeziehungen der Europäischen Gemeinschaft für Kohle und Stahl von 1952-1960. Die Anfänge einer europäischen Außenpolitik? Stuttgart: Frank Steiner Verlag. [in Deutsch].
  3. Czempiel, E.-O. (1999). Kluge Macht. Außenpolitik für das 21.Jahrhundert. München: Verlag C.H.Beck. [in Deutsch].
  4. Ehrhard, H.-G. (2002). Die Europäische Sicherheits und Verteidigungspolitik. Positionen, Perception, Probleme, Perspektiven. Baden-Baden: Nomos Verlag. [in Deutsch].
  5. Friedrich, S. (2000). China und die Europäische Union. Europas Weltpolitische Rolle aus chinesischer Sicht. Hamburg: Mitteilungen des Instituts für Asienkunde. [in Deutsch].
  6. Kunde, M. Der Präventive Krieg. (2007). Frankfurt-am-Main: Verlag Peter Lang. [in Deutsch].
  7. Müller, E., & Schneider, P. (2006). Die Europäische Union im Kampf gegen den Terrorismus: Sicherheit oder Freiheit? München: Nomos. [in Deutsch].
  8. Müller-Brandeck, G. (Hrsg). (2006). The Future of the European Foreign, Security and Defence Policy after Enlargement. Baden-Baden: Nomos. [in English].
  9. Smith, K. (2003). European Union Foreign Policy in a Changing World. Oxford: Oxford University Press. [in English].
  10. Ther, P. (2014). Die neue Ordnung auf dem alten Kontinent. Berlin: Suhrkamp. [in Deutsch].
  11. Wallerstain, I. (2003). The Decline of American Power. The U.S. in a Chaotic World. New York: Simon&Shuster. [in English].