DOI: https://doi.org/10.17721/2524-048X.2026.34.5

Анотація.

Мета статті полягає у теоретико-аналітичному осмисленні мережевої моделі сучасних міжнародних відносин, виявленні її генези, ключових характеристик, а також ризиків і загроз, що виникають у процесі трансформації світового порядку кінця ХХ – першої чверті XXI ст. Особлива увага приділяється інтерпретації мережевості як емпірично фіксованої структурної властивості міжнародної системи та її ролі у формуванні неопостбіполярної конфігурації глобальної політики. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні системного та структурно-функціонального підходів, елементів акторно-мережевої теорії (ANT), а також міждисциплінарного синтезу політичної науки, історії, соціології та теорії міжнародних відносин. Теоретичний аналіз доповнюється емпіричним дослідженням сучасних безпекових і санкційних коаліцій, що дозволяє верифікувати мережеву модель на прикладі реальних механізмів міжнародної взаємодії. Наукова новизна статті полягає у концептуалізації мережевої моделі міжнародних відносин як цілісного аналітичного інструменту, що виходить за межі класичних біполярних, постбіполярних і багатополярних уявлень. Уперше мережевість розглядається не як допоміжна метафора, а як системна характеристика неопостбіполярного світового порядку, що поєднує конкуренцію, співпрацю та конфронтацію в межах єдиних мережевих структур. Емпіричний кейс статті включає аналіз коаліцій у сфері безпеки та санкцій у відповідь на російсько-українську війну 2014–2026 рр., що демонструє адаптивність, поліцентричність і багатовимірність сучасних мережевих взаємодій. Висновки свідчать, що сучасні міжнародні відносини набувають поліцентричного, динамічного й децентралізованого характеру, де ефективність дій визначається не лише ресурсами окремих держав, а й їхнім положенням у глобальних мережах, здатністю до координації та адаптації. Водночас мережева логіка породжує нові ризики – хаотизацію, розмивання відповідальності, інформаційні та кіберзагрози, що потребує переосмислення традиційних підходів до безпеки й глобального управління, механізмів функціонування поліцентричних систем.

Ключові слова: мережеві міжнародні відносини, світовий порядок, неопостбіполярність, акторно-мережева теорія, глобальна безпека, санкційна політика, ризики і загрози.

Надійшла до редколегії 10.11.2025

Завантажити

References:

1. Beck, U. (1992). Risk Society Towards a New Modernity. London, Newbury Park, New Delhi: SAGE Publications. [In English].
2. Bieleń, (2021). Turbulence in the Post-Cold War Era. Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego. [In English].
3. Callon, M., & Law, J., Rip, A. (1986).  Mapping the Dynamics of Science and Technology: Sociology of Science in the Real World. London: Macmillan Press. [In English].
4. Callon, M., & Latour, B. (1992). Don’t throw the baby out with the Bath school! Science as practice and culture, 343–368. [In English].
5. Castells, M. (2010). The Rise of the Network Society (The Information Age: Economy, Society and Culture) (Vol 1). Oxford: Wiley Blackwell Publ. [In English].
6. Deese, D.A., & Nye, J.S. (Jnr). (1981). Energy and Security. Cambridge. Mass.: A Report of Harvard’s Energy and Security Research Project, Ballinger. [In English].
7. Ferguson, Y.H., & Mansbach, R.W. (1996). Policies: Authorities, Identities, and Change. Columbia, S. C.: USC Press. [In English].
8. Keohane, R., & Nye, J.S. (Jnr). (2001). Between centralization and fragmentation: the club model of multilateral cooperation and problems of democratic legitimacy. John F. Kennedy School of Government Working Paper. Washington: Harvard University. [In English].
9. Keohane, R.O. (2005). After Hegemony: Cooperation and Discord in the World Political Economy. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. [In English].
10. Keohane, R.O., & Nye, J.S. (Jnr). (2012). Power and Interdependence (4th ed). Published: Longman. [In English].
11. Kissinger, H. (1994). Published: Simon & Schuster. Retrieved from: https://www.academia.edu/88168290/Henry_kissinger_diplomacy [In English].
12. Kyrydon, A., & Troyan, S. (2023). The Russian-Ukrainian war 2014–2023: Interference factors of the War. Foreign Affairs, 33(6), 30–39. [In English].
13. Kyrydon, A., & Troyan, S. (2024). Saving Russia. Neorealist Theorists and the Interpretation of the Kremlin’s International Policy according to the Actor-Network Concept. Central European and Balkan Studies. XXXIII, 171–189. [In English].
14. Latour, B., & Woolgar, S. (1986). Laboratory Life: The Construction of Scientific Facts. Princeton: Princeton University Press. [In English].
15. Latour, B. (2005). Reassembling the Social: An Introduction to Actor-Network-Theory. Oxford: Oxford University Press. [In English].
16. Nye, J.S. (Jnr). (2005). Soft Power: The Means to Success in World Politics. [In English].
17. Nye, J.S. (Jnr). (2006). Think Again: soft power. Foreign Policy, 4, 9–27. Retrieved from: http://foreignpolicy.com/2006/02/23/ think-again-soft-power [In English].
18. Nye, J.S. (Jnr), & Goldsmith J.L. (2011). The Future of Power. Bulletin of the American Academy of Arts and Sciences. 64 (3), 45–52. [In English].
19. Rosenau, J. (2000). The Governance of Fragmegration: Neither a World Republic nor a Global Interstate System. Studia Diplomatica. 53 (5), 15–40. [In English].
20. Sullivan, J., & Bowman, B. (2023). UN general assembly votes 141-7 for Russian forces to withdraw from Ukraine. Retrieved from: https://www.fdd.org/analysis/2023/02/24/unga-votes-141-7-russian-forces-withdraw-from-ukraine/ [In English].
21. Troyan, S., Kyrydon, A., & Kosiak, S. (2025). Neo-post-bipolar international relations: turbulence in the context of the Russian-Ukrainian war: Monograph. Kyiv: Publishing House «Interservice». [In English].
22. Ukraine Support Tracker Data (2025). Kiel Institut. Retrieved from: https://www.kielinstitut.de/publications/ukraine-support-tracker-data-6453/ [In English].