СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ БАР’ЄРИ МІЖДЕРЖАВНОГО ДІАЛОГУ УКРАЇНИ ТА КРАЇН ПІВДЕННОГО КАВКАЗУ ЩОДО УПРАВЛІННЯ МІГРАЦІЙНИМИ ПОТОКАМИ (1991–2003)

Олександр Вітюк,

канд. іст. наук,

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського,

Вінниця, Україна

ORCID: 0009-0007-1749-507X

 

DOI: https://doi.org/10.17721/2524-048X.2026.33.4

 

Анотація. Мета статті: дослідити та проаналізувати еволюцію міждержавної взаємодії України та країн Південного Кавказу, стратегічні пріоритети та інституційні бар’єри сторін у сфері управління міграційними потоками у 1991–2003 рр. Методологічною основою дослідження є принципи історизму, наукової об’єктивності та систематичності, що дало можливість неупереджено з’ясувати логічні зміни в історичному процесі. Методи дослідження представлені як загальнонауковими методами (історичний, логічний) так і спеціальними (історико-порівняльний, предметно-хронологічний, ретроспективний). Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі співпраці державних органів влади України та Південного Кавказу, відповідальних за сферу міграції, в частині захисту прав національних та етнічних меншин, забезпечення потреб, прав і свобод української діаспори та мовно-культурної інтеграції українців у суспільство країн проживання у 1991–2003 рр. З’ясовано форми та методи взаємодії державних органів міграційної служби України з країнами Південного Кавказу. Розглянуто і проаналізовано ключові напрями та механізми співробітництва, участь у культурно-політичному житті українських громад. Визначено основні інституційні бар’єри, що виникали у частині регулювання міграційними потоками. Висновки відповідають поставленій меті дослідження. Період 1991–2003 рр. став ключовим у налагодженні міждержавного діалогу між Україною та країнами Південного Кавказу, пройшов шлях від декларативних заяв до спроб створення дієвих механізмів соціального захисту мігрантів. Констатовано трансформацію від хаотичного реагування на постколоніальні міграційні кризи до спроб системної інституціоналізації відносин. Доведено існування часового розриву між підписаними декларативними угодами та відсутністю механізмів їхньої імплементації на національному рівні. З’ясовано стратегічні інтереси країн міждержавного діалогу у сфері управління міграційними потоками.

Ключові слова: біженці, етнічні меншини, міграція, мігрант, національні меншини, українська діаспора.

 

Надійшла до редколегії 17.09.2025

Завантажити

References

  1. 25 rokiv nezalezhnosti: narysy istorii tvorennia natsii ta derzhavy. (2016). Nika-Tsentr [In Ukrainian].
  2. Azerbaidzhano–ukraynskye otnoshenyia budut razvyvatsia y vpred. Retrieved from: https://azertag.az/ru/xeber/azerbaidzhano_ukrainskie_otnosheniya_budut_razvivatsya_i_vpred-620034 [In Russian].
  3. Bondar, S.B. (2020). Mihratsiina polityka Ukrainy ta yii vyklyky. Pravovi vyklyky suchasnosti: mizhnarodna mihratsiia v umovakh hlobalizatsii : Materialy I Mizhnar. nauk.-prakt. onlain konf. Chernivtsi, 23 zhovtnia 2020 r. (s. 71–73.). Chernivets. nats. un-t im. Yu. Fedkovycha. [In Ukrainian].
  4. Malynovska, А. (2010). Mihratsiina polityka Ukrainy: stan ta perspektyvy rozvytku. Kyiv: NISD. [In Ukrainian].
  5. Malynovska, O.A. (2018). Mihratsiina polityka: hlobalnyi kontekst ta  ukrainski realii. Kyiv: NISD. [In Ukrainian].
  6. Smolii, V.А. (2000). Ukraina kriz viky. (T. 14). [In Ukrainian].
  7. TsDAVO Ukrainy, f. 5252, op. 5, spr. 14, ark. 4.
  8. TsDAVO Ukrainy, f. 5252, op. 5, spr. 14, ark. 3.
  9. TsDAVO Ukrainy, f. 5252, op. 5, spr. 14, ark. 5.
  10. TsDAVO Ukrainy, f. 5252, op. 5, spr. 14, ark. 6.
  11. TsDAVO Ukrainy, f. 5252, op. 5, spr. 14, ark. 7.