DOI: https://doi.org/10.17721/2524-048X.2026.34.3

 

Анотація. Актуальність дослідження продиктована необхідністю деструкції спрощених центричних моделей історії соціалістичного табору. В умовах сучасної трансформації міжнародних відносин, переосмислення горизонтальних зв’язків між колишніми республіками СРСР та країнами Східного блоку дозволяє виявити приховані механізми регіональної інтеграції, які не завжди визначалися виключно директивами з єдиного союзного центру. Вивчення досвіду УРСР та НРБ є актуальним для розуміння генезису сучасної геополітичної архітектури Східної Європи.

Мета роботи полягає в комплексній реконструкції та теоретичному осмисленні системи багатовекторних зв’язків між Українською РСР та Народною Республікою Болгарією. Основним завданням є аналіз того, як у межах жорсткої соціалістичної ієрархії формувалися та функціонували автономні канали комунікації – від міжпартійного діалогу до повсякденних контактів громадян.   

Методологія. В основу статті покладено міждисциплінарний підхід. Автор спирається на принципи історизму та системності, використовуючи інструментарій теорії світосистемного аналізу та концепції «центр-периферія». Застосування мікроісторичного методу дозволило детально розглянути «низові» практики взаємодії, а порівняльно-типологічний аналіз – зіставити офіційний політичний дискурс із реальною практикою господарського та культурного обміну.

Наукова новизна. У статті вперше у вітчизняній історіографії системно застосовується концепція «подвійної периферійності» стосовно статусу України у відносинах із Болгарією. Автор доводить, що УРСР, будучи периферією щодо Москви, виступала як специфічний «субцентр» і ключовий транслятор радянського впливу для НРБ. Введено в обіг нові дані про форми «народної дипломатії» та виробничої кооперації, які раніше розглядалися лише як допоміжні елементи «великої політики».

У висновках демонструється, що зв’язки між УРСР та НРБ являли собою складну багаторівневу систему. Перехід від формального державного протоколу до регіональної взаємодії (побратимство міст, прямі зв’язки підприємств) сприяв створенню стійкого транскордонного простору. Автор доходить висновку, що «народна дипломатія» та повсякденна комунікація не лише цементували соціалістичну співдружність, а й формували унікальний досвід горизонтальної інтеграції, який виходив за межі ідеологічних догм і справляв довгостроковий вплив на соціокультурний ландшафт обох країн.

Ключові слова: Україна, Болгарія, СРСР, тоталітарні системи, міжнародні відносини, геополітика.

 

Надійшла до редколегії 17.11.2025

---

Завантажити

---

References:

1. Baeva, I. (2011). Balgariya i Iztochna Evropa. [In Bulgarian].
2. Vachkov, D. (2009). Ikonomikata na sotsialisticheska Balgariya (1944–1989). Institut za izsledvane na blizkoto minalo. [In Bulgarian].
3. Vidnyanskyi, S.V. (2013). Ukraina v systemi mizhnarodnykh vidnosyn: istorychna retrospektyva ta suchasnyi stan. Instytut istorii Ukrainy NANU. [In Ukrainian].
4. Kalinova, E., & Baeva, I. (2010). Balgarskite prekhodi 1939–2010. [In Bulgarian].
5. Leshchenko, L.O. (1982). Ekonomichne spivrobitnytstvo URSR z krainamy sotsialistychnoi spivdruzhnosti (1950–1980-ti rr.). Naukova dumka. [In Ukrainian].
6. Matiash, I.B. (2021). Ukrainsko-bolharski vidnosyny: ofitsiina i kulturna dyplomatiia (1918–1944). Instytut istorii Ukrainy NANU. [In Ukrainian].
7. Sydorenko, T.O. (2015). Pidhotovka inozemnykh fakhivtsiv u zakladakh vyshchoi osvity Ukrainy (1945–1991 rr.): istorychnyi dosvid ta uroky. KNEU. [In Ukrainian].
8. Stanchev, M.H. (2018). Bolharystyka v Ukraini: istoriia, stan ta perspektyvy. Drinovskyi zbirnyk, 11, 15–32. [In Ukrainian].
9. Strashniuk, S.Yu. (2015). Ukrainsko-bolharski zv’iazky v konteksti yevropeiskykh transformatsii. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Seriia: Istoriia, 1145, 88–95. [In Ukrainian].
10. Terentieva, N.O. (2005). Ukrainsko-bolharski kulturni ta naukovi zv’iazky (druha polovyna ХХ). Instytut istorii Ukrainy NANU. [In Ukrainian].