Поява та розвиток зовнішньополітичного виміру в ЄС: домаастрихтський період

Вікторія Руда

Кандидат історичних наук, Доцент ДЗ «Луганський державний медичний університет», м. Рубіжне

УДК 327:061.1ЄС

DOI http://doi.org/10.17721/2524-048X.2017.07.6-16

Анотація

Розробка спільного зовнішньополітичного курсу і створення спільної оборони стали одними з головних завдань Європейської Спільноти фактично з самого початку його заснування, а практична реалізація співпраці в цих галузях виявляється доволі складною і наштовхується на певні проблеми. Перебуваючи у складі Європейської Спільноти, країни-учасниці усвідомлюють всю необхідність проведення подібного курсу задля набуття статусу повноправного суб’єкту міжнародної політики, однак це не позбавляє їх побоювань щодо втрати свого національного суверенітету та деяких зовнішньополітичних пріоритетів, притаманних через будь-то географічне розташування, або економічні чи військово-політичні властивості держави. Це, певною мірою, й пояснює всю складність пошуку консенсусу у лавах західноєвропейських країн в галузі спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

Першочергово інтеграційний процес в Європі був зорієнтований на економічну галузь співпраці. Згодом лідери західноєвропейських країн зазначили готовність європейських країн сформувати єдині позиції відносно політичних та економічних аспектів безпеки і вперше офіційно було відзначено значимість зовнішньополітичної співпраці відносно економічної. Розбудова зовнішньополітичного напряму в Домаастрихтський період чітко розмежувала компетенції ЄС і НАТО, прийняття Єдиного Європейського Акту дозволило формувати спільну позицію та узгоджувати зовнішню політику країн-учасниць ЄС.

Все це дозволило розгорнули співробітництво в політичній сфері, яке відбувалося за двома напрямами: по-перше, проведення скоординованої зовнішньої політики, і, по-друге, забезпечення спільної політики в галузі безпеки з перспективою формування спільної оборони як окремої складової.

Ключові слова

Інтеграційні процеси, Єдиний Європейський Акт, Західноєвропейський Союз.

Завантажити статтю

Список використаних джерел та літератури

1. Buffotot P. La défense en Europe: les adaptations de l’après-guerre froide / P. Buffotot. – Paris: la Documentation française, 1998. – 291 p.

2. Fabre D. La politique étrangère et de sécurité commune / D. Fabre. – Paris: la Documentation française. Problèmes économiques et sociaux, 1996. – 126 p.

3. Антонюк Н. Європейський Союз: структура, функції, механізми: Навч. посібник / Н. Антонюк. – Л.: ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – 176 с.

4. Володіна М. США та Європейська безпека 1990-ті роки ХХ ст. / М. Володіна // Вісник центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці. – 2008. – № 4. – С. 31–35.

5. Данилов Д. А. Западная Европа на пост-маастрихтском этапе: развитие интеграции в сфере безопасности / Д. А. Данилов. – М.: Ин-т Европы РАН, 1994. – 68 с.

6. Ентін М. Л. Правові основи зовнішньої політики і політики в сфері оборони та безпеки ЄС. Навч. посібник / Ентін М. Л., Баймуратов М. О., Делінський О. А. – К.: ІМВ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2004. – 224 с.

7. Копійка В. В. Європейський Союз: Заснування і етапи становлення: посібник / В. В. Копійка. – К.: ІН Юре, 2001. – 447 с.

8. Тодоров І. Я. Україна на шляху до європейської та євроатлантичної спільноти. Монографія / І. Я. Тодоров. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – 268 с.

9. Арах М. Европейский Союз. Видение политического объединения / М. Арах. – М.: «Экономика», 1988. – 467 c.

10. Европейский Союз. Прошлое, настоящее, будущее. Единый Европейский акт. Договор о Европейском Союзе. – М.: «Право», 1994. – 246 с.

11. Борко Ю. А. Безопасность будущей Европы / Ю. А. Борко, В. М. Кудров, Б. М. Пичугин. – М.: Наука, 1993. – 240 с.